Державні посилання

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ФОНД РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 

http://regionet.org.ua/en/Posibnuk_donorski_ta_investutsiyni_resyrsu_v_sferi_regionalnogo_rozvutky__1247.html#page_title

 

Підтримка політики регіонального розвитку в Україні.  EuropeAid/132810/C/SER/UA

 

Корисна інформація

Вічна пам'ять

 

11 липня під Зеленопіллям, Луганської області терористи обстріляли колону Українських військовослужбовців залпами установки «Граду». У соціальній мережі сумнозвісний Стрілков хизувався: «Колона розбита в хлам». І ніколи не зрозуміти недолюдку, що подібні злочини проти людства, замішані на комплексах неповноцінності та бажанні верховенства не лишаються безкарними. Бо не падають на камінь материнські сльози, не будуть невідомщеними вдови та сироти. Того дня, під Зеленопіллям було тяжко поранено нашого земляка, Михайла Вікторовича Плюща, мобілізованого у березні до 79-ої аеромобільної бригади. 12 липня його серце зупинилося в Дніпропетровській лікарні. А 15 червня Михайло відсвяткував своє двадцятисемиріччя.

День був сонячний і тихий, прозорий і синій, день середини літа. Достигає пшениця, зріє кукурудза, пахне любистком і м’ятою. Село живе своїм звичним життям. Та раптом у небі з’явилися чорні круки. Сердито дихнув вітер, небо затягло хмарами. Чорні птахи кружляють над оселею Ганни Миколаївни Плющ, жінки, яка одна, без чоловіка ставила на ноги трьох синів, трьох «чорнобривців», як часом їх називала. Що віщують, яку звістку принесли?

Страшне слово «смерть» миттю облетіло село.

Для наймолодшого з трьох братів Михайла Подорожнє було найкращим на Світловодщині. Саме тут промайнули його дитячі та юнацькі роки. У стінах рідної школи навчився читати, писати, любити рідну землю, по якій робив перші кроки, поважати традиції та звичаї людей, які його оточували. Серед однокласників виділявся чорним густим чубом та високим зростом, якого до речі, ніколи не соромився. Був цілеспрямований і працелюбний. Вчився в міру своїх можливостей, але умів відмінно проявити себе у спорті та суспільно-корисній праці. Допомога людям похилого віку, догляд за братськими могилами та пам’ятниками воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни – це для нього було святим.

Він одним з перших брався до виконання поставлених завдань. Готовий був прийти на допомогу будь-кому і в будь-який час.

Відзначаючи ці якості, мушу наголосити й на суто людських рисах характеру Михайла Плюща: розважливий, ввічливий, скромний у побуті, демократичний. Любив рід, родину, любив життя. У нелегкий для України час, Михайло одним з перших став на захист своєї держави. І у нерівному бою, коли світло і темрява змішуються в єдине вогняне чистилище, коли над цінністю людського життя бездушно глумиться зброя, коли усі слова, насправді пусті, Україна втратила своїх дітей, Світловодщина – свого сина.

16 липня у селі приспущені прапори, в скорботі низько схилили голови вчителі, однокласники, друзі. Односельці прощаються з Михайлом Вікторовичем Плющем – героєм села, героєм України.

Він міг би безбоязко блукати берегом ставу, насолоджуватися щебетом птахів, вдихати п’янкий запах різнотрав’я. Міг би збирати урожай, кохати і бути коханим. Міг би бути таким щасливим!... Та Михайло обрав шлях за законом совісті – захистити Батьківщину. Ми не маємо забути про твій вчинок, Михайле…

 

 

Класний керівник К.М. Бичкова

 

 

 

Повернутись